06.08.2015 в 00:39
Пишет  Klod:

Мар’яна Савка

Жінка твого життя, чаша твого терпіння,
Лущить у пальцях час по фасолині днів,
Щемна, як божий дар після гріхопадіння,
Мірку тобі подасть білих і чорних снів.
Ходить помежи зір, слід залишає срібний,
Стелить тобі кожух вовною догори,
Рана твого життя, прірва, тобі потрібна -
Канути в глибину, вирватись на вітри.
Тиха, як перший сніг. Тепла воскова свічка.
Навіть як утечеш, спинить, наздожене.
Жінка твого життя. Віра. Розпука. Звичка.
Серце з грудей візьме. Втомиться і засне.

URL записи