![](http://s017.radikal.ru/i414/1302/4c/760b6488b13b.jpg)
я на лайвлибе: www.livelib.ru/reader/Deny/reviews и на мувилибе: www.movielib.ru/viewer/Deny
ДП-2016- командное: ta-ly.diary.ru/?date=2015-11-30
Катерина Калитко І падає на руки голова, а ранній сніг — на китиці шипшинні. І хто не проти вірити словам — то хоч не проти ночі та не нині. Де люд, як листя, скулився й пожух, де був мені єдиний рівновартим — таку тонку перейдено межу, аж наново все не переназвати. Дорога довга, спробуй не засни. В цієї ночі барабанний ритм. Буває й так: між балачок масних вже простору нема заговорити. Кричи тепер на площах до облич, які забудеш, заким договориш. Я б запитала, де ти був, коли, — та я не маю брата і не сторож. Країна шкіру неба поміняє. Зчужілі зімітують приналежність. Слова зростають у ціні щодня, невіра в них — тривога і пожежа. І люд за вітром сіється, як дерть. І ще тримають спину пізні трави. І — гематома посеред грудей — в тумані обважнів мій берег правий. У ніжності нагострені краї, вона уміє вдарити навідліг. І прийде смерть з очима, що твої, а отже — і мої в непевнім світлі.